Розвиток банківської справи на Сумщині

Початок своєї історії міські банки завдячують “Жалованной грамоте городам”, яка була видана Катериною II в 1785 році. Стаття 153 цього документу повідомляла, що “из остающихся от городового расхода денег дозволяется городам завести банки на общин государственных установлениях, или же в заведённые публичные банки деньги свои отдавать для приращения”. Перший банк на теренах сучасної Сумської області з’явився в 1865 р. у м. Ромни. І певна закономірність в цьому була. Місто, що розміщувалось на перехресті міжнародних торгових шляхів було центром торгівлі та підприємництва. До середини XIX сторiччя в мiстi проходить знаменитий Іллiнський ярмарок, на який з’їжджались до 120000 чоловiк, а товарообiг сягав 10 млн. карбованцiв. Обсяги та масштаби ярмарку вражали своїми обсягами. На ньому зводили близько 3 тисяч тимчасових дерев’яних споруд (крамниць, яток, балаганів) та реєстрували понад 22 тисячі возів.

Провідне місце серед дореволюційних банків займав Державний банк, створений в 1860 році. Його попередниками були: “Монетна контора”, створена за царювання Анни Іоанівни, Дворянський Позичковий Банк в Санкт – Петербурзі (1754 р.), Державний Асигнаційний Банк (1786 р.), Державний Позичковий Банк (1796 р.), створений за царювання Олександра I Державний Комерційний Банк (1817 р.).

На теренах Сумщини в дореволюційний час були функціонували два відділення Державного банку – в Сумах та Ромнах. Сумське відділення Державного банку (за статусом воно було відділенням 3-го розряду) було відкрите у 1896 р. У різний час директорами банку були Коведяєв Єгор Єгорович (1898-1909 рр.), Токарський Петро Семенович, колезький радник (1909-1910 рр.), Патрик Петро Миколайович, статський радник (1910-1918 рр.).

У центрі – керуючий відділенням Патрик Петро Миколайович, статський радник. Підкреслено поважні пози, акуратність та охайність одежі відзначають серйозність такого заходу, як групове фото. Мода того часу в фінансовому та діловому середовищі підкреслює ще одну деталь – всі чоловіки носять вуса найрізноманітніших форм та конфігурацій.

На фото банківських службовців тих часів надзвичайно рідко можна було побачити жіночі обличчя. Робота фінансово-кредитних установах вважалася пріоритетною для чоловіків. У системі Державного банку жінки отримали дозвіл на роботу на окремих посадах лише в період Першої світової війни в зв’язку з мобілізацією значної кількості чоловічого населення на фронт.

У кожному повітовому містечку було створено міські громадські банки, в сучасних умовах така форма банківської установи відсутня, хоча практика показала, що діяли такі банки на користь місцевої громади досить ефективно. Зазвичай, кошти на заснування банку виділяли відомі люди, меценати, підприємці. Так, в Сумах громадський банк засновано на кошти Суханових, Кондратьєвих, в Глухові – Терещенків.

Наряду з державною банківською системою в Російській імперії існували приватні кредитні установи – комерційні (акціонерні) банки. Значну кількість своїх відділень на Сумщині мав Азово-Донський комерційний банк.

Також фінансово-кредитним обслуговуванням своїх клієнтів займались відділення Орловського комерційного, Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного, Московського промислового, Російсько-Азіатського банків.

В XIX-XX ст. у Росії існував такий різновид кредитно-фінансової установи, як товариство взаємного кредиту. Товариства займали проміжне місце між власне банками, банківськими установами та установами дрібного кредиту (кредитними, кредитно-позичковими товариствами, ощадними касами). Товариство взаємного кредиту Сумського повітового земства розпочало свою діяльність 1 грудня 1873 р. Засновником та першим головою правління був Микола Кирилович Алчевський.

В 1918-1920 рр. усі дореволюційні банки було ліквідовано, керівники та фахівці банків емігрували, а ті, що залишились, були піддані гонінню та репресіям.