Родзинкою експозиції музею є колекція паперових грошових знаків (бон) Російської імперії, СРСР та України періоду незалежності.
Паперові грошові знаки – в певній мірі показник культури, технічного та економічного розвитку, добробуту народу, його громадського і політичного устрою, документальне свідчення багатьох історичних подій держави. Вони передають характер епохи, свідчать про культуру, особливості побуту народу, його традиції, ідеологічні доктринах та пріоритети в кожний історичний момент. У художньому відношенні вони представляють собою зразки оригінального графічного мистецтва. У них сконцентровані досягнення графіки, малюнка і орнаменту. Адже найчастіше проектування грошових знаків доручали видатним художникам.
У Росії, до складу якої тоді входило 80% етнічних земель українців, перші паперові грошові знаки – асигнації з’явилися в 1769 році в часи царювання Катерини II. Перші асигнації були не дуже схожі на гроші в нашому уявленні, це були швидше за все банківські зобов’язання – розписки на отримання монети. Друковане зображення складалося з тексту і нумерації. Вони друкувалися на білому папері вкрай невисокої якості, мали водяні знаки.
У 1839-1843 рр. міністр фінансів Канкрін провів грошову реформу, яка встановила систему срібного монометалізму із обігом стабільних паперових грошей. У 1843 році були випущені нові кредитні білети, що замінили колишні асигнації. Ці гроші були кращі за якістю і малюнком, але у виробництві переважала ручна праця і граверні роботи залишалися на низькому рівні якості і в обігу знову з’явилося багато фальшивих грошей.
У 1892 році почалася підготовка до нової грошової реформи. Виходячи з досвіду західноєвропейських країн можна було передбачити, що Росії доведеться перейти від срібного до золотого монометалізму. У тому ж 1892 році була випущена купюра в 25 рублів при виготовленні якої вперше була застосована орловський друк, названий так на честь винахідника Івана Орлова. Головна особливість і оригінальність орловської друку полягає в тому, що при відтворенні багатоколірного оригіналу досягається абсолютно точний збіг, що друкуються різними за кольором фарбами, що недосяжно при друкуванні звичайним друкарським та іншими способами друку. Орловський друк набув поширення у ряді країн світу для друкування банкнот і цінних паперів. У результаті реформи 1897 року в Росії був встановлений золотий монометалізм, який проіснував до початку першої світової війни в 1914 році. Грошові купюри в 100 та 500 рублів за зовнішнім виглядом, захищеністю від підробок були визнані на той час кращими грошима в Європі.
Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року в Росії і повалення самодержавства відродили прагнення народів російської імперії до економічної та політичної незалежності. Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 року, очолила цей рух. Відразу ж після Жовтневого перевороту Центральна Рада проголосила створення Української Народної Республіки. Одним з найважливіших завдань УНР було створення національної грошової системи та введення власної валюти. 22 грудня 1917 Центральна Рада прийняла закон про створення Українського державного банку. Були скасовані відділення російських банків в Україні. У тому ж місяці Центральна Рада постановила випустити в обіг український грошовий знак номіналом в 100 карбованців. Приймаючи таке рішення уряд йшло на певний ризик, оскільки не було відомо як українське населення прийме нові гроші. Перші Українські паперові гроші 100 карбованців були випущені 24 грудня 1917 року. Назву “карбованець” було обрано тому, що співвідношення української валюти до російського рубля було вибрано 1:1, що полегшувало товарно–грошові відносини. Саме слово походить від “карбувати” або насікати. Термін виник в XVIII столітті коли протягом декількох десятиліть рублеві монети чеканилися з косими насічками (карбами) на ребрі замість гуртових написів.
Проект першого грошового знака 100 карбованців виконав видатний український художник Георгій Іванович Нарбут, наш земляк, сумчанин, за що отримав високу оцінку фахівців. Розкішний малюнок оформлений у стилі українського бароко. Написи номіналу були виконані на чотирьох мовах: українською, російською, польською та ідиш, чим уряд УНР прагнув показати свою лояльність і терпимість до національних меншин, які проживають в Україні. Але найцікавіше, що саме на цій купюрі вперше з’явився тризуб, знак святого Володимира, який відразу сподобався і запам’ятався українським патріотам. Лише через 54 дні після появи на банкноти 1 березня 1918 тризуб був оголошений державним гербом УНР.
Надалі Центральна Рада намітила провести грошову реформу в ході якої передбачалося випустити нові грошові знаки з назвою “гривня”. Були встановлені номінали нових кредитних білетів в 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 гривень. Однак у той час через відсутність в Україні необхідної поліграфічного обладнання та матеріалів не було умов для виконання такого роду робіт. Перебуваючи у скрутному становищі уряд УНР звернувся до Німецької державної друкарні (Reichs Druckerei) із замовленням на виготовлення серії грошових знаків. Проте укладення договору з різних причин затягувалося, а потреба в готівці в Україні безперервно зростала. Тоді Український уряд вирішив тимчасово, “до отримання з Німеччини кредиток” друкувати грошові знаки своїми силами. 30 березня 1918 Центральна Рада оголосила про випуск знаків державного казначейства номіналами в 5, 10, 25 і 50 карбованців зі строком дії до 1 березня 1924 року. 6 квітня населення Києва вперше побачило купюру в 25 карбованців, а дещо пізніше і 50 карбованців. Випущені в якості тимчасових вони протрималися в зверненні довше будь-яких інших, емітованих як до них, так і після них українських грошових знаків. І при цьому визнавалися платіжним засобом всіма часто змінюваною в Україні владою та урядами.
До отримання банкнот (гривень), що друкувалися в Німеччині, потрібні були для розміну дрібні купюри, які отримали назву “шаги”. 100 шагів дорівнювали одній гривні. 2 гривні дорівнювали одному карбованцю. Таким чином 1 карбованець дорівнював 200 шагам.
У результаті перевороту, який стався 29 квітня 1918 року була проголошена Українська Держава, на чолі якої став колишній царський генерал, який належав до старовинного козацького роду – гетьман Павло Скоропадський. Саме під час правління гетьмана Скоропадського в Україні були введені в обіг паперові гроші, які отримали назву “гривня”. Слід сказати про походження цієї назви. В часи Київської Русі гривня була ваговою одиницею і була злитком срібла, приблизно рівний вагою один фунту. Від слова гривня отримала назву і монета – гривеник. 17 жовтня 1918 уряд Гетьмана Скоропадського отримав з Німеччини замовлені ще Центральною Радою серію кредитних квитків, яка складалася з наступних номіналів: 2, 10, 100 і 500 гривень. Дещо пізніше надійшли номінали 1000 та 2000 гривень, які замовив уже уряд гетьмана. На банкнотах 1000 та 2000 гривень держава має назву “Українська Держава”, так, як держава називалася при гетьмані, в той час як на більш низьких номіналах вона іменується УНР – Українська Народна Республіка. Проект Державного кредитної квитка 100 гривень синього кольору створений теж Г. Нарбутом. Про це свідчать ініціали, розміщені під вінком на лицьовій стороні – єдиний випадок в емісіях на території колишньої імперії, якщо художник залишив на банкноті своє ім’я.
Центр малюнка лицьової сторони складає вінок овальної форми з квітів і плодів, які ростуть в Україні. У середині його – тризуб. З боків – дві фігури, спрямовані особами до центру. Ліворуч – селянка в українському національному одязі, в вінку з коралами на шиї. Правою рукою вона притискає до купи сніп пшениці і серп. Одяг її старанно виписано. Праворуч – постать робітника. Фартух одягнений поверх вишитої по коміру сорочки. Лівою рукою робочий сперся на стилізований молот, обвитий по топорищу лавром. Одна цікава деталь: особа робітника – це портрет видатного українського філософа Григорія Сковороди. Вчені, мистецтвознавці і колекціонери одностайні в думці: цей білет кращий з усієї нарбутівськой серії.
Останнім у грошової емісії гетьманської влади була одна з найкрасивіших банкнот Української держави “Знак Державної Скарбниці” у 1000 карбованців, який з’явився на ринку в листопаді 1918 року. Автор малюнка цієї банкноти був Г. Зотов.
Після падіння влади гетьмана уряд Директорії на чолі з С. Петлюрою продовжував випускати грошовий знаки 1000 карбованців. Навіть після того як уряду Петлюри довелося покинути територію України він продовжував друкувати гроші, в тому числі і цю банкноту.
Крім загальнодержавних випусків у період 1917-1920 років багато місцевих і міських влад на території України випускали свої власні гроші. Кількість таких випусків досить велика.
У вересні – початку листопада 1918 повстанська армія Н. Махна діяла на великій території, яка охоплює Таврію, Катеринославську губернію, Харківщину і Полтавську губернію.
Н. І. Махно доручив своїм наближеним зробити надпечатки на грошах Війська Донського – номінали 1, 3, 5 рублів (1918), внаслідок чого вони стали 10, 30, і 50 рублів (1919). У захопленому Катеринославі, махновці знайшли великі запаси “донських” грошей. Фінансовий фахівець Махно, відомий як Йосип Емігрант, за свідченням очевидців “скоїв операцію по перетворенню рублів в десятки, троячок в тридцятки і т. д. з таким успіхом, що падіння радянської валюти тепер ніяк не відбивалося на стані його каси”.
Під час другої світової війни німецько-фашистське командування здійснило випуск грошових знаків, призначених для поводження на окупованій території України:
1. Квитки державних кредитних кас (1941) випуск складається з шести номіналів 50 рейхспфенінгов, 1. 2, 5, 20 і 50 рейхсмарок.
2. Випуск центрального емісійного банку “Україна” (Рівне 1942).
3. Особливий інтерес для колекціонерів боністів представляє випуск, здійснений т.зв. Емісійним банком. Київ, 1941.
З 1944 по 1957 рр. учасниками визвольних змагань випускались грошові сурогати бофони (бойовий фонд Української повстанської армії), які використовувались як грошові розписки за пожертвувані кошти.
В 1991 році Україна знову отримала шанс на незалежність після розпаду СРСР. У тому ж 1991 році поряд з обігом рубля були введені картки споживачів.
В 1992 році в обіг були введені карбованці, або купоно-карбованці, які проіснували до 1996 р. Відсутність товарного забезпечення, інфляція призвели до стрімкої втрати їхньої купівельної спроможності і, розпочавши з номіналу 1 карбованець, згодом було випущено банкноту номіналом 1000000 карбованців.
У 1996 році Національний банк України під головуванням нашого земляка Віктора Ющенка проводить грошову реформу і вводить в обіг національну валюту – гривню. Випускаються як паперові, так і металеві гроші, розмінна монета, ювілейні та пам’ятні гривні.
У музеї також представлено обладнання, технічні засоби, які використовувались банками в 70-90-ті роки.
