За традицією, що склалася на протязі декількох років у галереї, 1 квітня відзначається виставками, зміст або назви яких можуть викликати посмішку, нагадуючи про День сміху. Такими були виставки карикатури сумських художників М.Волова та Б.Пилипенка, живописного полотна (поліптиху) О.Садовського “Місячна ніч на Дніпрі або 47 сон колгоспника Івана Лисого”. На цей раз галерея влаштувала одноденну виставку живописної роботи одеського художника Володимира Кабаченка “Сорока, яка не второпає, що робить щука”. Це перший показ цієї роботи, яку глядач міг побачити після відповідного оформлення. Одним з найулюбленіших персонажів митця є образ риби, яку В.Кабаченко сприймає не стільки як образ загадковий і таємний, скільки як далекого пращура людини. Так само він сприймає й озера, річки, що втілюють найдавніші підсвідомі архетипи людства, пов’язані з водою. Не дивлячись на жорсткий геометризм форм, втілених у формах чорного та зеленого квадратів, зміст цього твору спирається на поетичне світосприйняття художника. Спогади дитинства про українську річку Інгул на Миколаївщині міцно закарбувалися у душі митця. “З цим місцем і часом пов’язані найяскравіші і найкращі спогади”, – зазначає В.Кабаченко. Тому його роботи виглядають скоріше як таємно-містеріальні дійства, героями яких виступають зооморфні герої (сорока-ворона, щука, лебідь). Інколи до композиції він уводить образ потвори (“Червона ніч”), що нагадує ведмедя. Образ сороки та щуки присутні і в роботі “Південна ніч” (1990). І в ній помітне бажання автора протиставити ці образи, розміщуючи їх по різних кутах полотна. Абсурдність сюжету подібних полотен примушує нас сприймати світ у інших філософських категоріях, насамперед, як метафоричну структуру, що виникає у результаті певної трансформації. Куратори цієї виставки (студенти Олександр Шафорост та Іван Трубіцин) підготували “Коментар до картини”, який і було розіграно у вигляді театральної міні-вистави у галереї. Ця картина входить до мистецької колекції Української академії банківської справи.
